Синяк звичайний (Echium vulgare) належить до родини бурачникових. Це дворічна
культура заввишки 50-150 см. Рослина має добре розвинену кореневу систему.
Прикореневе листя зібране в розетку. Вся рослина вкрита довгими, жорсткими,
пухнастими колючками. Саме вони перешкоджають випаровуванню вологи листочками. В
перший рік формується розетка. Цвітіння починається з другого року в червні й
може тривати, залежно від погодних умов, до вересня. Синяк звичайний — рослина
непримхлива, її можна зустріти де завгодно: на степових просторах, кам’янистих
місцях, на сухих луках, на узбіччі доріг, на забур’янених і засмічених ділянках.
Рослина поширена на території України, Росії, Молдови, Білорусі. Синяк
звичайний — дуже добрий і цінний медодай. На одному стеблі в синяка розвивається
від 850 до 1500 квіток. Одна квітка виділяє 7–16 мг нектару й функціонує два
дні. Дуже важливою ознакою будови квітки є те, що нектар з неї не випаровується
і не вимивається, тому маленькі трудівниці працюють на ньому з раннього ранку до
пізнього вечора незалежно від погодних умов. Як у багатьох бурачникових, окрас
вінчика змінюється протягом цвітіння: спершу він рожевий, а потім синіє. Квітки
синяка багаті на нектар, поки вони рожеві, а коли синіють, що збігається з
моментом плодоутворення, нектару в них уже немає, і бджоли тоді їх не
відвідують.
Медопродуктивність синяка дуже висока — від 300 до 1000 кг/га
(науково-популярне видання, Іститут бджільництва ім. Прокоповича — “Медоноси
навколо нас” , Соломаха Т. Д., Бондарчук Л. І.). Одного гектара квітуючого
синяка буде достатньо, щоб отримати значну кількість товарного меду для 5–20
бджолиних сімей. За сприятливих погодних умов контрольні ваги в сильній
бджолосім’ї показують надходження 5–8 кг нектару на бджолосім’ю за день.
Наш
великий земляк Петро Іванович Прокопович, маючи найбільшу пасіку в світі (10000
бджолосімей), спеціально висівав біля неї саме синяк і наголошував, що: “Висів
великих масивів синяка — дуже корисна, багатоварта й потрібна справа”. Він давав
своїм учням мішки з насінням синяка, щоб вони на конях розсівали його по
околицях. Бджоляр називав синяк “царем трав бджолиних” і завжди виїзджав на
медозбір на суцільні масиви синяку, яких тоді було багато.
Мед із синяка —
високої якості, світло-янтарного кольору, з чудовим запахом, приємний на смак,
довго не кристалізується, тому придатний для зимівлі бджіл. Крім нектару, бджоли
збирають із синяка пилок темно-синього кольору.
Висівають синяк навесні,
можна сіяти і під зиму, пізньої осені трав’яною сівалкою або просто з руки на
підготовлений грунт. Густо сіяти синяк не потрібно. Норма висіву — 5–6 кг/га,
глибина загортання — 1–3 см. Насіння починає проростати за температури 10°С,
оптимальна температура — 20...28°С.
Синяк — не потребує ніякого обробітку та
спеціальних агротехнічних заходів. Звичайно, якщо додати органічні добрива, він
буде розгалуженіший і вищий. Синяк успішно конкурує з іншими рослинами і з часом
витісняє їх. У майбутньому насівається сам і квітує щороку, утворюючи суцільні
масиви.