ЯКЩО ВЖАЛИЛА БДЖOЛА!
Розвиток алергії у людини обумовлює наявність у її організмі специфічних імуноглобулінів — їх називають антитілами (АТ). Ці АТ відсутні в немовлят, а також у тих, кого ніколи не жалили бджоли й хто не контактував з ними. Лише в 1—2% людей вони починають утворюватися. Передбачувати заздалегідь, чи може людина займатися бджільництвом і чи розів'ється в неї алергія до бджіл, на даний час не можливо.
Під час роботи на пасіці може виникнути інгаляційна алергія, обумовлена потраплянням на слизові оболонки дихальних шляхів пасічного повітря, забрудненого частками тіл бджіл або продуктами їхньої життєдіяльності. При цьому починається сверблячка слизової носа, напади чхання, рясний водянистий нежить, сухий дратівливий кашель, що переходить у напад ядухи з утрудненим свистячим видихом — бронхоспазм або напад бронхіальної астми. Захворювання в міру подальших контактів із бджолами прогресує, оскільки в організмі накопичуються специфічні до бджоли антитіла
Контактна алергія проявляється алергійною реакцією на шкірі відкритих ділянок тіла. Спочатку виникає сильна шкірна сверблячка, шкіра червоніє, починається лущення, потім руки покриваються висипом, що пізніше мокне, — розвивається контактний алергійний дерматит.
Усе це може супроводжуватися сльозотечею, сверблячкою повік, чханням, нежитю. Ці явища можуть виникати не лише за безпосередної роботи із бджолами, але також при зіткненні із забрудненим одягом, рамками, вощиною, прополісом. Однак багато бджолярів, що страждають на ці форми алергії, спокійно переносять ужалення бджіл.
Перш ніж перейти до опису алергійних реакцій на отруту бджіл, варто згадати токсичні реакції.
У розвитку токсичних реакцій АТ до бджіл не беруть ніякої участі, оскільки їх просто немає у крові здорових людей.
Ця реакція починає розвиватися за повторних ужалень. Вона може виникнути в будь-якої людини й тяжкість її залежить від числа ужалень (дози отрути), однак існує й індивідуальна стійкість. Помічено, що жінки й діти більш чутливі до отрути, ніж чоловіки. Бджолярі, що давно працюють із бджолами, менше чутливі до нього восени (сезонний імунітет).
Місцева токсична реакція (набряк, сверблячка, почервоніння) відома всім. Вона триває від одного до 7—8 днів.
За загальної токсичної реакції крім набряків безпосередньо в місцях ужалень можуть з'явитися пухирі, іноді рясний сип, що зливається, і дуже свербить, по всьому тілу-кропивниця. При цьому різко підвищується температура, виникають сильний головний біль, нудота, блювота.
У тяжких випадках спостерігаються марення, судоми, зміни в крові (кровоточивість, зниження згортання крові, підвищена проникність судин). Доза отрути від одночасних ужалень 500 і більше комах смертельна для людини.
Для розвитку загальної алергійної реакції достатньо вжалення однієї бджоли, причому місце, де вона залишила своє жало, немає значення, дія зумовлюється наявністю в крові специфічних до отрути АТ, які накопичуються з кожним наступним ужаленням, і, отже, підсилюється й вага кожної наступної реакції.
За ступенем тяжкості алергійні реакції можуть бути різними.
РЕАКЦІЯ ПЕРШОГО СТУПЕНЯ — легка, характеризується інтенсивною шкірною сверблячкою, рясним (іноді зливним) пухирчатим висипом по всьому тілу, набряком обличчя, вушних раковин, іноді язика.
Дуже небезпечний набряк гортані, це може стати причиною асфіксії. При цьому може спостерігатися легке запаморочення внаслідок зниження кров'яного тиску.
РЕАКЦІЯ ДРУГОГО СТУПЕНЯ — середньої важкості, крім кропивниці й набряків, з'являються болі в животі, пронос, блювання, утруднене дихання, зниження артеріального тиску, різка слабкість, короткочасна втрата свідомості.
РЕАКЦІЯ ТРЕТЬОГО СТУПЕНЯ — тяжка (анафілактич¬ний шок), розвивається негайно за ужаленням. Вона вирізняється бурхливим плином і важкими клінічними проявами.
Слідом за короткочасним пульсуючим головним болем ( 1—2 хв.) у хворого виникає занепокоєння, він непритомніє (до 1—2 годин), іноді все це супроводжується мимовільним сечовипусканням і судомами.
Зовнішній вигляд такого хворого характерний: шкірні покриви бліді з синюшним відтінком, холодний липкий піт, пульс майже не промацується, артеріальний тиск 80/40 мм. рт. стовпа. Реакції в місці ужалення, зазвичай, не буває — вона не встигає розвинутися.
За анафілактичного шоку життя хворого залежить від своєчасної й правильної терапії.
Крім описаних загальних алергійних реакцій на вжалення однієї бджоли, спостерігаються місцеві, які характеризуються щільнішим набряком ("від суглоба до суглоба"), що виникає через 6—12 годин після вжалення, і супроводжуються різкою сверблячкою й загальними явищами у вигляді ознобу, невеликого підняття температури, сухості в роті, головним болем. Такий стан може тривати від одного до трьох тижнів.
Усі ці прояви належать до токсико-алергійних реакцій.
Зазвичай, вони не передують загальним алергійним реакціям і не прогресують із кожним наступним ужаленням.
Лікування хворих з алергією до бджіл ділиться на специфічне й неспецифічне.
Специфічна імунотерапія (СІТ) здійснюється лікарями-алергологами й спрямована на вироблення стійкості до білка або отрути бджіл спеціальним методом введення особливо приготовленого алергену з тіла й отрути бджіл.
СІТ ефективна у випадках інгаляційної алергії, дає змогу навіть повернутися до роботи на пасіці.
Однак у тяжких і запущених випадках контактної алергії доведеться залишити пасіку й звернутися до неспецифічного лікування.
За алергії на вжалення ефективність специфічної імунотерапії досягається в 94— 96% випадків. Але оскільки мова йде про реакції, небезпечні для життя, і, з огляду на властивість алергії до наростання тяжкості наступних реакцій, бджолярам, що страждають на цю форму, ми рекомендуємо перестати займатися бджільництвом, а СІТ провести як профілактику на випадок епізодичного вжалення поза пасікою.
Неспецифічне лікування здійснюється терапевтами, лор-лікарями, дерматологами з використанням лікарських і фізіотерапевтичних засобів.
За інгаляційної форми алергії перед початком роботи із бджолами варто прийняти будь-який антигістамінний препарат, краще пролонгованої (подовженої) дії — кларетин, кестин або зиртек. Хворі на бронхіальну астму, крім того, повинні скористатися препаратом інтал в інгаляції (1 капсула) або інтал плюс (2 вдихи), повторити після закінчення роботи. Додатково можна прийняти еуфілін або теопек (після роботи). Після проведеної СІТ це не знадобиться.
При контактній алергії (у легких випадках) необхідні захисні заходи: робота в рукавичках і сітці, прийом до і після роботи із бджолами непролонгованого антигістамінного препарату (фенкарол і т.п.). Це може запобігти небажаним реакціям. Після роботи необхідно вимити обличчя й руки, потім обполоснути їх відваром череди, місця, що чешуться, змастити будь яким гормональним крем змішавши його (1:1) з будь яким індиферентним.
При алергійних реакціях вжалення насамперед важливо вжити заходів, що перешкоджають надходженню отрути в тканини і її поширення. Виявивши жало, обережно видалити й разом з отрутним мішечком, підчепивши нігтем (кінцем ножичка, шпилькою) знизу догори. Якщо дозволяє локалізація накласти джгут. Місце вжалення промити водою й покласти холод. Відразу прийняти пігулку антигистамінного й гормонального препарату (супрастин, тавегіл, преднізолон). Подальша терапія залежно від виникаючих симптомів: з появою кропивниці й набряків (легка реакція) треба приймати антигістамінні препарати по одній пігулці тричі на день, а також хлористий кальцій по одній столовій ложці три рази.
Якщо набряки збільшуються можна прийняти ще одну пігулку гормонального препарату або зробити ін'єкцію 1,0мл дексазону внутрішньоїм'язово. При падінні артеріального тиску (запаморочення, слабкість, напівнепритомний стан) прийняти 20—25 крапель кордіаміну або зробити його ін'єкцію (1,0 мл). З появою затрудненого дихання зі свистячим видихом прийняти таблетку вуфіліну й зробити ін'єкцію внутрім'язово тавегілу (2мл) і дексазону (1,0 мл) — реакція середньої тяжкості.
Купірування важких алергійних реакцій III ступеня анафілактичного шоку проводиться лікарями. Якщо немає можливості викликати невідкладну допомогу і немає поблизу медичного працівника у виняткових випадках допомогу здійснюють близькі люди заздалегідь проінструктовані лікарем.
Не поспішайте проводити протишокову терапію кожній людині, що знепритомніла на пасіці, якщо не впевнені, що маєте справу з реакцією вжалення. Втрата свідомості може відбутися внаслідок теплового або сонячного удару, а у людей похилого віку бути наслідком гострої серцевої недостатності або інсульту.
Зазвичай хворі з важкою реакцією на вжалення знають, що робити в таких випадках, мають при собі необхідні ліки і встигають (за 2—3 хвилини до непритомності) повідомити про вжалення людям, які перебувають поблизу.
У випадку анафілактичного шоку хворому необхідно надати таку допомогу: зробити ін'єкцію підшкірно (в руку), 2,0 мл кордіаміну, внутрішм'язово (у сідницю) ввести 2,0 мл тавегілу (або супрастину), також внутрім'язово ввести 1,0 мл дексазону (дексаметазону) або 2,0 мл преднізолону.
Ліки набирати в кожен шприц окремо. Не змішувати все в один шприц!
Увага: якщо є ампули з адреналіном, то ввести підшкірно (у руку) 0, 1 — 0,2 мл (п'яту частину ампули) 0,1%-ного розчину адреналіну.
Людям після 60 років і сердечникам адреналін протипоказаний!
Хворого тепло вкрити, обкласти грілками. Іноді в нього відсутні кропивниця й реакція в місці вжалення: просто вони не встигли з'явитися до того, як розвився судинний колапс.
За місцевих токсично-алергійних реакцій рекомендується протягом тижня приймати антигістамінні препарати по одній пігулці тричі на день (пролонгований препарат один раз). Обов'язково приймати гормональні препарати за схемою: два дні по одній пігулці тричі на день; два дні по одній пігулці двічі на день; два дні по одній пігулці вранці. Або робити ін'єкції дексазону (дексаметазону) 1,0 мл внутрім'язово три дні.
Крім того, треба приймати розчин хлористого кальцію (хлорид кальцію 10%-ний) по одній столовій ложці тричі на день. Місце набряку змащувати будь-яким гормональним кремом, прикладати грілку з холодною водою.
Кожний бджоляр повинен мати на пасіці аптечку й за потреби уміти надати допомогу.
А.В.АРТОМАСОВА, лікар-алерголог
Если укусила пчела
Развитие аллергии у человека обусловливает наличие в его организме специфических иммуноглобулинов — их называют антителами (АТ). Эти АТ отсутствуют у младенцев, а также у тех, кого никогда не жалили пчелы и кто не контактировал с ними. Лишь у 1—2% людей Они начинают образовываться лишь у 1—2% людей. Узнать предварительно, может ли человек заниматься пчеловодством и будет ли развиватся у нее аллергия к пчелам, заранее не возможно.
Во время работы на пасеке может возникнуть ингаляционная аллергия, обусловленная попаданием на слизистве оболочки дыхательных путей пасечного воздуха, загрязненного частицами тел пчел или продуктами их жизнедеятельности. При этом начинается зуд слизистой носа, приступы чихания, обильный водянистый насморк, сухой раздражительный кашель, что переходит в приступ удушья с затрудненным свистящим выдохом — бронхоспазм или приступ бронхиальной астмы. Заболевание в меру последующих контактов с пчелами прогрессирует, поскольку в организме накапливаются специфические к пчеле антитела.
Контактная аллергия проявляется аллергической реакцией на коже открытых участков тела. Сначала возникает сильный кожный зуд, кожа краснеет, начинается лущение, потом руки покрываются сыпью, более позднее мокнет, — развивается контактный аллергический дерматит.
Все это может сопровождаться слезотечением, зудом век, чиханием, насморком. Эти явления могут возникать не только при непосредственной работе с пчелами, но также при соприкосновением с загрязненной одеждой, рамками, вощиной, прополисом. Однако многие пчеловоды, которые страдают на эти формы аллергии, спокойно переносят ужаливание пчел.
Прежде чем перейти к описанию аллергических реакций на яд пчел, стоит вспомнить токсичные реакции. В развитии токсичных реакций АТ к пчелам не принимают никакого участия, поскольку их просто нет в крови здоровых людей. Эта реакция начинает развиваться при повторном ужаливании. Она может возникнуть у какого-нибудь человека и тяжесть ее зависит от числа ужаливаний (дозы яда), однако существует и индивидуальная стойкость. Замечено, что женщины и дети чувствительнее к яду, чем мужчины. Пчеловоды, которые давно работают с пчелами, менее чувствительные к нему осенью (сезонный иммунитет). Местная токсичная реакция (отек, зуд, покраснение) известна всем. Она длится от одного до 7—8 дней. При общей токсичной реакции кроме отеков непосредственно в местах ужаливаний могут появиться волдыри, иногда обильная сипь, что сливается и очень чешется по всему телу - крапивница. При этом резко повышается температура, возникают сильная головная боль, тошнота, рвота.
В тяжелых случаях наблюдаются бред, судороги, изменения в крови (кровоточивость, снижение свертывания крови, повышенная проницаемость сосудов). Доза яда от одновременного ужаливания 500 и больше насекомых смертельна для человека.
Для развития общей аллергической реакции достаточно ужаливания одной пчелы, причем место, где она оставила своё жало, не имеет значения, действие предопределяется наличием в крови специфических к яду АО, которые накапливаются с каждым следующим ужаливанием, и следовательно, усиливается и вес каждой следующей реакции.
По степени тяжести алергические реакции могут быть разными.
РЕАКЦИЯ ПЕРВОЙ СТЕПЕНИ — лёгкая, характеризуется интенсивным кожным зудом, обильной (иногда сливным) пузырчатой сыпью по всему телу, отеком лица, ушных раковин, иногда языка.
Очень опасный отек гортани, это может стать причиной асфиксии. При этом может наблюдаться легкое головокружение в результате снижения кровяного давления.
РЕАКЦИЯ ВТОРОЙ СТЕПЕНИ — средней тяжести, кроме крапивницы и отеков, появляются боли в животе, понос, рвота, затрудненное дыхание, снижение артериального давления, резкая слабость, кратковременная потеря сознания.
РЕАКЦИЯ ТРЕТЬЕЙ СТЕПЕНИ — тяжелая (анафилактический шок), развивается немедленно за ужаливанием. Она выделяется бурным течением и тяжелыми клиническими проявлениями.
Следом за кратковременной пульсирующей головной болью ( 1—2 мин.) у больного возникает обеспокоенность, он теряет (до 1—2 часов) сознание, иногда все это сопровождается непроизвольным мочеиспусканием и судорогами.
Внешний вид такого больного характерен: кожные покровы бледны с синюшными оттенками, холодный липкий пот, пульс почти не прощупывается, артериальное давление 80/40 мм рт. столба. Реакции в месте ужаливания обычно не бывает — она не успевает развиться.
При анафилактическом шоке жизнь больного зависит от своевременной и правильной терапии.
Кроме описанных общих аллергически реакций на ужаливание одной пчелы, наблюдаются местные, которые характеризуются более плотным отеком ("от сустава к суставу"), что возникает через 6—12 часов после ужаливания и сопровождаются резким зудом и общими явлениями в виде озноба, небольшого поднятия температуры, сухости во рту, головной болью. Такое состояние может длиться от одного до трех недель.
Все эти проявления принадлежат к токсико-алергическим реакциям.
Обычно, они не предшествуют общим аллергическим реакциям и не прогрессируют с каждым следующим ужаливанием.
Лечение больных с аллергией к пчелам делится на специфическое и неспецифическое.
Специфическая иммунотерапия (СИТ) осуществляется врачами-аллергологами и направлена на выработку стойкости к белку или яду пчел специальным методом введения особенно приготовленного аллергена из тела и яда пчел.
СИТ эффективная в случаях ингаляционной аллергии, дает возможность даже вернуться к работе на пасеке.
Однако в тяжелых и запущенных случаях контактной аллергии придется оставить пасеку и обратиться к неспецифическому лечению.
При аллергии на ужаливание эффективность специфической иммунотерапии достигается в 94— 96% случаев. Но оскольку речь идет о реакциях, опасных для жизни, и, учитывая свойство аллергии к нарастанию тяжести следующих реакций, пчеловодам, что страдают на эту форму, мы рекомендуем перестать заниматься пчеловодством, а СИТ провести как профилактику на случай эпизодического ужаливания вне пасеки.
Неспецифическое лечение осуществляется терапевтами, лор-врачами, дерматологами с использованием лекарственных и физиотерапевтических средств.
При ингаляционной форме аллергии перед началом работы с пчелами стоит принять какой-нибудь антигистаминный препарат, лучше пролонгированного (продленной) действия — кларетин, кестин или зиртек. Больные бронхиальной астмой, кроме того, должны воспользоваться препаратом интал в ингаляции (1 капсула) или интал плюс (2 вдоха), повторить по окончании работы.
Дополнительно можно принять эуфилин или теопек (после работы). После проведенной СИТ это не понадобится.
При контактной аллергии (в легких случаях) необходимые защитные меры: работа в перчатках и сетке, прием до и после работы с пчелами непролонгированного антигистаминного препарата (фенкарол и т.п.). Это может предотвратить нежелательные реакции. После работы необходимо вымыть лиц и руки, потом ополоснуть их отваром табуна, места, которые чешутся, смазать каким нибудь гормональным крем смешав его (1:1) с будь каким индифферентным.
При алергических реакциях ужаливания в первую очередь важно принять меры, которые препятствуют поступлению яда в ткани и ее распространения. Выявив жало, осторожно удалить и вместе с ядовитым мешочком, подцепив ногтем (концом ножичка, булавкой) снизу кверху. Если позволяет локализация наложить жгут. Место ужаливания промыть водой и положить холод. Сразу принять пилюлю антигистаминного и гормонального препарата (супрастин, тавегил, преднизолон). Последующая терапия в зависимости от возникающих симптомов: с появлением крапивницы и отеков (легкая реакция) нужно принимать антигистаминные препараты по одной пилюле трижды на день, а также хлористый кальций по одной столовой ложке три раза.
Если отеки увеличиваются можно принять еще одну пилюлю гормонального препарата или сделать инъекцию 1,0мл дексазону внутримышечно. При падении артериального давления (головокружение, слабость, полубессознательное состояние) принять 20—25 капель кордиамина или сделать его инъекцию (1,0 мл). С появлением затрудненного дыхания со свистящим выдохом принять таблетку вуфилина(эуфилина??? .Мапет) и сделать инъекцию внутримышечно тавегила (2мл) и дексазона (1,0 мл) — реакция средней тяжести.
Купирование тяжелых алергических реакций III степени анафилактического шока проводится врачами.
Если нет возможности вызывать неотложку и нет вблизи медицинского работника в исключительных случаях помощь осуществляют близкие люди, предварительно проинструктированные врачом.
Не спешите проводить противошоковую терапию каждому человеку, что потерял сознание на пасеке, если не уверенные, что имеете дело с реакцией ужаливания. Потеря сознания может состояться в результате теплового или солнечного удара, а у людей преклонных лет быть следствием острой сердечной недостаточности или инсульта.
Обычно больные с тяжелой реакцией на ужаливание знают, что делать в таких случаях, имеют при себе необходимые лекарства и успевают (за 2—3 минуты до обморока) сообщить о ужаливании людям, которые находятся вблизи.
В случае анафилактического шока больному необходимо оказать такую помощь: сделать инъекцию подкожно (в руку), 2,0 мл кордиамина, внутримышечно (в ягодицу) ввести 2,0 мл тавегила (или супрастина), также внутримышечно ввести 1,0 мл дексазону (дексаметазона) или 2,0 мл преднизолона.
Лекарства набирать в каждый шприц отдельно. Не смешивать все в один шприц!
Внимание: если есть ампулы с адреналином, то ввести подкожно (в руку) 0, 1 — 0,2 мл (пятую часть ампулы) 0,1%-ного раствору адреналина.
Людям после 60 лет и сердечникам адреналин противопоказанный!
Больного тепло укрыть, обложить грелками. Иногда у него отсутствует крапивница и реакция в месте ужаливаний: просто они не успели появиться до того, как развился сосудистый коллапс.
При местных токсично-алергических реакциях рекомендуется в течение недели принимать антигистаминные препараты по одной пилюле трижды на день (пролонгированный препарат один раз). Обязательно принимать гормональные препараты за схемой: два дня по одной пилюле трижды на день; два дня по одной пилюле дважды на день; два дня по одной пилюле утром. Или делать инъекции дексазона (дексаметазона) 1,0 мл внутримышечно три дня.
Кроме того, нужно принимать раствор хлористого кальция (хлорид кальция 10%-ной) по одной столовой ложке трижды на день. Место отека смазывать каким-нибудь гормональным кремом, прикладывать грелку с холодной водой.
Каждый пчеловод должен иметь на пасеке аптечку и при необходимости уметь оказать помощь.
А.В.АРТОМАСОВА, врач-аллерголог
Форум 
19.07.11 22:21
